Лікування непрохідності сльозного каналу

Сльозні органи людини складаються із сльозопродукуючого апарату (сльозна залоза і додаткові сльозні залозки) і сльозовідвідних шляхів (сльозний струмочок, сльозне озеро, сльозні крапки, сльозні канальці, сльозний мішок і сльозоносовий канал).

Окремим напрямком в офтальмології є патологія саме сльозовідвідних шляхів. Вона виявляється у 25% пацієнтів із захворюваннями очей.

Дана група захворювань має кілька скарг, але одна з них є найбільш характерною – сльозотеча.

При нормальному стані сльозна залоза людини виділяє 10-14 крапель сльози на добу. При рефлекторній сльозотечі - попаданні на рогівку стороннього тіла, на вітру, при емоціях – продукція сльози різко збільшується.

Чим докучає постійна сльозотеча?

При даних захворюваннях сльозотеча не припиняється, вона болісна і неприємна. Якщо постійно течуть сльози, постає відразу косметичний аспект. Надлишок сльози порушує зовнішню красу очей. Окрім цього, сльоза, що застоялася, і слизистий секрет є живильним середовищем для розвитку мікрофлори. Виникає запалення сльозовідвідних шляхів, створюється підвищений ризик розвитку гнійних кератокон’юнктивітів з важкими ускладненнями.

Чому виникає сльозотеча?

Причинами порушення сльозовідведення можуть бути як вроджені вади розвитку, так і набуті – результат травм, хронічних запалень, невмілих лікарських маніпуляцій при проведенні промивання і зондування.

Всі порушення сльозовідведення можна розділити на дві групи:

  • часткова непрохідність системи сльозовідведення (дакріостенози);
  • повна її непрохідність (облітерації). 

Діагностика і лікування непрохідності сльотного каналу – є досить актуальною проблемою дакріології. Це пов’язано з малим діаметром просвіту структур сльозопровідних шляхів (0,25-0,5 мм), присутністю клапанних складок слизової оболонки,  надмірною схильність до рубцювання та зрощення, а ефективність реконструкції, в разі захворювання, залишається дуже низькою.

Для діагностики цієї патології в офтальмологічній клініці СВІТ ЗОРУ застосовується:

  1. Зовнішній огляд і пальпація;
  2. Проба Ширмера, проба струмка, канальцеві і носова проба;
  3. Промивання сльозних шляхів;
  4. Зондування сльозних канальців.
  5. Зондування сльозоносового каналу.

Далі офтальмолог вибирає правильний спосіб лікування, в залежності від встановленого діагнозу. В арсеналі у лікаря є простіші методи, такі як промивання, бужування, зондування, тимчасова інтубація полімерними матеріалами, так і більш складні: пластичні операції на слізних крапках, канальцях, мішку (дакріоцисторіностомія, лакопротезування).

Пропонуємо Вам записатися до нас на прийом