Лікар:
Мама, давайте я спочатку подивлюсь на Вашу дитину. Я бачу перед собою малюка із симетричним обличчям, без ознак запалення, без деформацій на обличчі. Ця дитина не справляє враження тяжко хворої. Вона їсть, спить, пісі-какає. Вірно?
Що турбує маму?
Мама:
Вранці, коли дитина просинається, її вії склеєні гноєм і протягом дня теж періодично закисають. На вулиці слізка постійно стоїть в оці.
Лікар:
Якого кольору виділення?
Мама:
Білі, напівпрозорі… Що це?
Лікар:
Це не гній. Давайте почнем з самого початку: в людини біля ока є система канальців, по яких сльоза вільно рухається в ніс. В 6-12% новонароджених дітей ця система не працює, оскільки на виході в ніс залишається плівочка. Вона повинна була розірватись під час першого крику дитини. Тому сльоза з одного боку промиває око і вільно стікає в ніс. Але витекти до кінця вона не може через плівку. Сльоза застоюється на поверхні ока і періодично провокує закисання.
Сльоза складається з 2-х компонентів: водного і жирового. Водний всмоктується, а жировий застоюється і перетворюється в білуваті виділення. Але це – не гній. Гній має відтінок білувато-жовтий і супроводжується місцевими ознаками запалення, а в дитини на обличчі нічого немає, все спокійно.
Мама:
Що ж нам робити?
Лікар:
Виходячи з віку дитини, односторонності процесу і відсутності місцевих запальних змін можна припустити, що у неї часткова непрохідність носослізного каналу.
Головне – вашій дитині нічого не загрожує, вона не помре і не осліпне. У 2-3-х річному віці в міру росту лицьового черепа всі канали стають ширшими, і це може пройти самостійно.
Але якщо Ви не хочете просто спостерігати весь цей час, Ви можете робити масаж носослізного каналу. Масаж може призвести до розривання плівки і одужання дитини.
Або ми можемо активно допомогти дитині в період с 2 до 6 місяців, провівши зондування носослізного каналу.
Ви бачите в мене в руках канюлю з тупим кінцем, в якої з боку знаходиться отвір, тобто я не можу нічого проколоти чи пробити. Ми заходимо в слізний канал і робимо гідродинамічний удар фізіологічним розчином. Це не боляче і триває всього 10-15 секунд. Рідина прориває плівку, і настає одужання: вода проходить в носоглотку, дитина п`є.
Якщо Ви хочете, то можете бути присутньою під час проведення процедури і дивитись на всі наші дії. Будете знати, чому дитина плаче.
Мама:
Їй буде боляче?
Лікар:
Їй не боляче. Та плакати дитина буде, тому що ми заважаємо їй жити – пеленаємо і світимо яскравою лампою. Та коли вона знову опиниться у мами, відразу перестає плакати, особливо, якщо її погодувати.
Мама:
А чому саме цей вік – 5 місяців?
Лікар:
Дитина в цьому віці не зовсім розуміє, що відбувається, тому вона не злякається і не буде потім боятись при вигляді білих халатів.
Ми проводимо зондування і в більш старшому віці, але тоді краще дати короткочасний наркоз. До 5-6 місяців процедура проводиться під місцевою анестезією краплями.
Мама:
А бувають випадки, коли зондування не допомагає?
Лікар:
Так, в 5-12% дітей плівка може знову утворитись. Тому для профілактики Ви будете промивати очі дитині, продовжите робити масаж і чистити ніс.