Розмова з лікарем про вроджений дакріоцистит

Повідомлення про помилку

Notice: Undefined variable: script в googleanalytics_page_alter() (рядок 284 із /home/svitzory/domains/svit-zory.com.ua/public_html/sites/all/modules/google_analytics/googleanalytics.module).

Розмова з лікарем про вроджений дакріоцистит

Лікар:

Мама, давайте я спочатку подивлюсь на Вашу дитину. Я бачу перед собою малюка із симетричним обличчям, без ознак запалення, без деформацій на обличчі. Ця дитина не справляє враження тяжко хворої. Вона їсть, спить, пісі-какає. Вірно?

Що турбує маму?

Мама:

Вранці, коли дитина просинається, її вії склеєні гноєм і протягом дня теж періодично закисають. На вулиці слізка постійно стоїть в оці.

Лікар:

Якого кольору виділення?

Мама:

Білі, напівпрозорі… Що це?

Лікар:

Це не гній. Давайте почнем з самого початку: в людини біля ока є система канальців, по яких сльоза вільно рухається в ніс. В 6-12% новонароджених дітей ця система не працює, оскільки на виході в ніс залишається плівочка. Вона повинна була розірватись під час першого крику дитини. Тому сльоза з одного боку промиває око і вільно стікає в ніс. Але витекти до кінця вона не може через плівку. Сльоза застоюється на поверхні ока і періодично провокує закисання.

Сльоза складається з 2-х компонентів: водного і жирового. Водний всмоктується, а жировий застоюється і перетворюється в білуваті виділення. Але це – не гній. Гній має відтінок білувато-жовтий і супроводжується місцевими ознаками запалення, а в дитини на обличчі нічого немає, все спокійно.

Розмова з лікарем про вроджений дакріоцистит

Мама:

Що ж нам робити?

Лікар:

Виходячи з віку дитини, односторонності процесу і відсутності місцевих запальних змін можна припустити, що у неї часткова непрохідність носослізного каналу.

Головне – вашій дитині нічого не загрожує, вона не помре і не осліпне. У 2-3-х річному віці в міру росту лицьового черепа всі канали стають ширшими, і це може пройти самостійно.

Але якщо Ви не хочете просто спостерігати весь цей час, Ви можете робити масаж носослізного каналу. Масаж може призвести до розривання плівки і одужання дитини.

Або ми можемо активно допомогти дитині в період с 2 до 6 місяців, провівши зондування носослізного каналу.

Ви бачите в мене в руках канюлю з тупим кінцем, в якої з боку знаходиться отвір, тобто я не можу нічого проколоти чи пробити. Ми заходимо в слізний канал і робимо гідродинамічний удар фізіологічним розчином. Це не боляче і триває всього 10-15 секунд. Рідина прориває плівку, і настає одужання: вода проходить в носоглотку, дитина п`є.

Якщо Ви хочете, то можете бути присутньою під час проведення процедури і дивитись на всі наші дії. Будете знати, чому дитина плаче.

Розмова з лікарем про вроджений дакріоцистит

 Мама:

Їй буде боляче?

Лікар:

Їй не боляче. Та плакати дитина буде, тому що ми заважаємо їй жити – пеленаємо і світимо яскравою лампою. Та коли вона знову опиниться у мами, відразу перестає плакати, особливо, якщо її погодувати.

Мама:

А чому саме цей вік – 5 місяців?

Лікар:

Дитина в цьому віці не зовсім розуміє, що відбувається, тому вона не злякається і не буде потім боятись при вигляді білих халатів.

Ми проводимо зондування і в більш старшому віці, але тоді краще дати короткочасний наркоз. До 5-6 місяців процедура проводиться під місцевою анестезією краплями.

Мама:

А бувають випадки, коли зондування не допомагає?

Лікар:

Так, в 5-12% дітей плівка може знову утворитись. Тому для профілактики Ви будете промивати очі дитині, продовжите робити масаж і чистити ніс.

Пропонуємо Вам записатися до нас на прийом